У ті часи, про які я тобі розповідаю, великий пишний храм прикрашав місто Єрусалим.
Мешканці міста дуже пишалися своїм храмом. Недаремно ж бо він тоді вважався найгарнішою спорудою!
А побудували його для того, щоб люди там могли поклонятися Богові.
От із ним, із цим храмом, і пов’язана наступна притча Ісуса.
Одного разу в єрусалимський храм зайшли два чоловіки. Це були Люди, що мали різне суспільне становище.
Один був фарисеєм – священнослужителем. Ісус називав фарисеїв лицемірами, тобто нечесними людьми.
Другий був митником, як тоді називали збирачів податків.
Фарисей, уклякнувши, так почав молитися Богові:
– Господи! Дякую Тобі за те, що я не такий грішник, як решта. Я пощу двічі на тиждень і десяту частину всього, що надбаю, завжди Тобі віддаю! Дякую Тобі, Боже, за це!..
Уяви собі цього відвідувача храму.
Ось він стоїть – упевнений у собі й у тому, що все робить правильно.
Видно, що він дуже пишається своїм високим становищем у суспільстві. Пишається тим, що має.
На ньому довгий одяг, оздоблений торочками. На лобі – золота пов’язка на знак його високого становища.
Фарисей довго перелічує Богові, скільки він зробив добрих і корисних справ. Наголошує на тому, який він хороший...
І він нічого не просить у Бога, – адже він Бога не потребує!..
А тепер послухай, що він каже про митника – іншого відвідувача храму, який молиться неподалік:
– Дякую Тобі, Боже, також за те, що я не такий, як ось цей митник!..
Ці слова фарисей промовляє, насмішкувато позираючи скоса на Митника.
Ну що? Уявили?
А тепер погляньте на митника, що в цей час також молиться. Митники в ті часи не були в пошані. Їх вважали жадібними й нечесними.
І було за що. Адже вони збирали податки на користь Римської імперії, яка завоювала на той час Юдею.
Та прислухаймося, про що молиться цей митник!
– Господи! – звертається він до Бога. – Змилуйся наді мною, грішником! Допоможи мені виправити себе і все своє життя!..
Митникові нелегко вимовляти слова молитви. Він-бо знає, як завинив перед Богом і людьми!
Але він так сподівається, що Бог його простить!
Як ти гадаєш, хто з цих двох більше заслуговує на Божу милість?
Ось послухай, що про це каже сам Ісус.
– Запевняю вас, – так закінчує він свою притчу, – що саме митник, а не фарисей, повернувся додому прощеним! Хто принижує себе – хай піднесеться! А хто себе підносить, буде приниженим!
Зрозуміли чому?
Тому що саме митник визнав свої помилки й хоче виправитися!
Фарисей же так нічого й не зрозумів...
Тому частіше молися й проси Бога простити тебе за всі твої неправильні вчинки.
А головне – намагатися ніколи таких неправильних вчинків не робити...
Цю притчу записано в Євангелії від Луки, розділ 18, вірші 9–14.

Источник: http://improvisus.com/ua/biblia/18.html" onclick="window.open(this.href);return false;